(1860–1944)

Видатний український художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру, графік. Народився у м. Ніжин. З 1878 р. відвідував заняття в Імператорській Академії мистецтв. Вчився у П. Шамшина, В. Верещагіна, К. Веніга, В. Орловського, М. Клодта, В. Якобі, в майстерні батального живопису у Б. Віллевальде та інших. Був нагороджений п’ятьма золотими та двома срібними медалями за учнівські роботи. Під час Російсько-японської війни був фронтовим кореспондентом, 1905 року видав альбом «1904–1905. Війна: з щоденника художника». З 1911 р. — викладач, професор Петроградських державних вільних художньо-учбових майстерень, з 1913-го — професор, керівник батальної майстерні, дійсний член Імператорської Академії мистецтв. Під час Першої світової війни виїздив на місця бойових дій, його фронтові зарисовки публікувалися у журналах «Нива», «Солнце России», «Лукоморье» та ін. Після війни жив у Криму, брав участь у створенні художніх студій і музею в Євпаторії, викладав у багатьох учбових закладах. Експонував свої твори на виставках Асоціації художників революційної Росії (1923, 1926). Персональні виставки проходили у Сімферополі (1935), Харкові (1940), Києві (1940), Москві (1941). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1937). Твори зберігаються у Державному Російському музеї (Санкт-Петербург), Державній Третьяковській галереї, Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна (Москва), Київському національному музеї російського мистецтва, Симферопольському художньому музеї, у численних приватних зібраннях.