(1819–1897)

Видатний український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Творець «кулішівки» — однієї з перших версій українського фонетичного правопису. Автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада», співавтор першого українського перекладу Біблії (разом з І. Пулюєм та І. Нечуєм-Левицьким). І. Франко назвав його «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Під впливом М. Максимовича (якому допомагав у дослідницькій роботі), Куліш захопився українською історією та етнографією. Як співробітник Київської археографічної комісії, багато подорожував Правобережною Україною, вивчав історичні документи та пам’ятки минулих епох, знайомився з фольклором і народним життям. Саме до цього періоду належать його балади, повість «Михайло Чарнишенко…» та епопея «Україна», видані 1843 року в Києві. Разом з ім’ям П. Куліша до української літератури увійшла нова романтична течія в українській літературі.