(1895–1991)

Народилася у с. Валява (нині Черкаська область). Навчалася у Київському художньому училищі у Ф. Красицького (1917–1918). Спілкувалася з А. Петрицьким, К. Єлевою, І. Падалкою. Закінчила Українську академію мистецтв (1922). Педагог з фаху — М. Бойчук. З 1921 р. експонувала свої твори на республіканських, всесоюзних і закордонних виставках. Брала участь у розписі Луцьких казарм у Києві (1919), художньо-монументальному оформленні Київського міського оперного театру до Першого всеукраїнського з’їзду волвиконкомів (1919) та інших монументальних проектах. Член Асоціації революційного мистецтва України (1925). Єдина з учнів Бойчука, яку не було репресовано, художницю врятувала викладацька робота у Москві: у 1929 р. її було запрошено до Вищого художньо-технічного інституту. Художниці вдалося зберегти чимало робіт своїх друзів-бойчукістів, які згодом вона передала до музеїв. Подальше життя мисткиня прожила у Москві, була однією з найяскравіших представниць фрескового мистецтва, викладала у багатьох мистецьких закладах, виконала численні розписи радянських виставкових павільйонів. Перші персональні виставки відбулися вже після смерті художниці у Києві та Львові (1991–1992). Твори зберігаються у Національному художньому музеї України, Черкаському художньому музеї та у приватних зібраннях.