(1852–1921)

Видатний український живописець і педагог. Народився у с. Дофінівка Херсонської губернії. Навчався в Одеській рисувальній школі (1870–1874). За сприяння І. Айвазовського здобув освіту в Імператорській Академії мистецтв (1875–1882). З 1885 р. викладав в Одеському художньому училищі. У 1887 та 1894 рр. подорожував Європою, відвідав Францію, Німецьку імперію, Австро-Угорщину, Королівство Італія. Ці подорожі мали велике значення для становлення творчого світогляду художника. Один із засновників Товариства південноросійських художників (1890), яке відіграло значну роль у розвитку українського образотворчого мистецтва кінця XIX — початку XX століть і було найбільшою спілкою українських художників тих часів. Лауреат великої бронзової медалі та диплома Всесвітньої виставки 1900 року в Парижі. З 1917 р. — директор Міського музею витончених мистецтв (до 1919) — Першої державної картинної галереї (нині Одеський національний художній музей). Після смерті майстра група його учнів і послідовників організувала в Одесі Товариство художників ім. К. Костанді, що існувало з 1922 до 1929 року. Твори художника зберігаються у провідних українських музеях, зокрема в Національному художньому музеї України (Київ), Одеському національному художньому музеї, Миколаївському обласному художньому музеї ім. В. В. Верещагіна, а також у численних приватних зібраннях в Україні та за кордоном.