Інформація

У 1920-х рр. працівниками Лаврського музею під керівництвом мистецтвознавця Павла Попова (1890–1971) було зроблено відбитки з ксилографічних кліше, що походили з друкарень Києво-Печерської лаври, Почаївської лаври та підпільних майстерень на Подолі. Опис матеріалів і підготовку видання до друку здійснив сам П. Попов. Цінне дослідження мало започаткувати серію видань, які б висвітлювали зібрання Лаврського музею, але цей задум залишився нереалізованим. Світ побачив єдиний випуск, в якому подано каталожні дані та здійснено атрибуцію кліше.

Зі вступного нарису:
«Частину дошок, що з них безпосереднє тиснення визнано було за небажане в усякому разі, постановлено було репродукувати способом фотолітографії з відбитків, як найкраще зроблених „у притирку“. Таким способом репродуковано в натуральному розмірі гравюри на таблицях: II, V, VIII, IX, XII, XIV, XV, XVIII і ХХІХ. З метою дати в руки дослідникам української гравюри частину матеріалу цілком певного, — решту дошок, що їхній стан визнано було за доволі добрий і міцний, визнано було за припустиме відтиснути з оригіналів…»