Інформація

«Кобзар» — назва збірки поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка (1814–1861). У наш час під нею розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії. Уперше «Кобзар» було видано у 1840 р. в Санкт-Петербурзі, за життя Шевченка збірка виходила ще двічі — у 1844 та 1860 рр. Враховуючи цензурні утиски, вже у 1870-х рр. купити популярний серед української інтелігенції «Кобзар» можна було лише в декількох київських торговців. Книга, яка рідко перевидавалася після смерті поета, перетворилася на бібліографічну рідкість.

Загалом, окремими збірками твори Шевченка за його життя виходили вісім разів: «Кобзар» (1840), «Гайдамаки» (1841), «Тризна» (1844), «Гамалія» (1844), «Живописная Украина» (1844), «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» (1844), «Кобзар» (1860), «Букварь южнорусский» (1861).

Наприкінці 1858 р., після повернення із заслання, Шевченко звернувся до куратора Петербурзького учбового округу І. Делянова з проханням дати дозвіл на друге видання «Кобзаря» і «Гайдамаків». Пройти всі юридично-канцелярські лабіринти відновлення права на друк своїх творів Шевченкові допомагав українець за походженням Є. Ковалевський, який очолював Головне управління цензури. Він добре знав письменника і високо цінував його твори. Видання «Поезія Т. Шевченка» планувалося здійснити у 2-х томах. Але цензура дозволила надрукувати тільки один, під старою назвою «Кобзар». З розшитого рукопису першого тому Д. Каменецький виготовив макет «Кобзаря» і виправив текст відповідно до вимог цензури, але, всупереч їй, зберіг і авторські варіанти. Відомо, що вилучені уривки він надрукував на окремих аркушах, які потім вклеював до деяких примірників «Кобзаря».

Кошти на це видання надав український цукрозаводчик Платон Симиренко, з яким Тарас Григорович познайомився 1859 року під час приїзду в Україну. Він позичив Шевченкові 1 100 карбованців з умовою, що цю суму поет поверне йому книжками. Як тільки Шевченко одержав цензурний дозвіл, він написав до управителя Симиренка Олексія Хропаля: «Сьогодні цензура випустила з своїх пазурів мої безталанні думи, та так, проклята, очистила, що я ледве пізнав свої діточки». Нове видання побачило світ 23 січня 1860 р. На фронтиспісі було вміщено портрет Тараса Шевченка роботи Михайла Микешина. На початку стояла посвята: «Марку Вовчкові, на память 24-го стичня 1859 року».

Книга містить 17 творів: «Псалми Давидові», «Наймичка», «Утоплена», «Причинна», «Вітре буйний», «Тече вода в синє море», «Тяжко-важко в світі жити». Сюди увійшли також твори з «Чигиринського Кобзаря і Гайдамаків» — «Катерина», «Тополя», «Тарасова ніч», «Перебендя», «До Основ’яненка», «Думи мої», «Нащо мені чорні брови» і поема «Гайдамаки». Видання принесло поетові великий гонорар. На ці кошти він хотів купити землю біля Канева і звести там хату.

Одразу за україномовним «Кобзарем» був віддрукований «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов». Це перший переклад Т. Г. Шевченка на російську мову. Редактором та укладачем виступив російський поет та перекладач Микола Васильович Гербель. Видання впродовж кількох десятиліть було основним джерелом для ознайомлення російськомовних читачів з творчістю поета. У книзі, окрім перекладів творів, уперше опублікована автобіографія Т. Г. Шевченка. Цей «Кобзар» користувався популярністю та перевидавався у 1869, 1876 і 1905 рр.

Провенанс: на обкладинці власницький напис чорнилом: «Александра Афанасьева».

Олександр Миколайович Афанасьєв (1826–1871) — фольклорист, історик, літературознавець. Народився в місті Богучарі Воронезької губернії в сім’ї урядовця. Освіту здобув у Московському університеті. Видав фундаментальну працю «Поетичні погляди слов’ян на природу» (1865–1969, т. 1–3). Стояв на позиціях міфологічної школи. Любитель старовини, Афанасьєв часто набував старовинних рукописів і книг на ринку біля Сухаревської вежі; зі знахідок вийшла велика та цінна бібліотека.

Бібліографія: Видання творів Тараса Шевченка та графічної Шевченкіани: каталог. / Музей книги і друкарства України. — К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2011, — № 4.